Тема: «З пам'яті не
стерти...»
Мета:
Розкривати в
учнів уміння прослідковувати причинно -наслідкові зв'язки; аргументовано
викладати думку; формувати історичне мислення, громадянську активність,
самостійність, принциповість, організаторські здібності, прищеплювати навички
культури спілкування; виховувати високоморальні якості на основі
загальнолюдських цінностей; спонукати до осмислення сенсу життя.
Обладнання:
Розкривати в
учнів уміння прослідковувати причинно -наслідкові зв'язки; аргументовано
викладати думку; формувати історичне мислення, громадянську активність,
самостійність, принциповість, організаторські здібності, прищеплювати навички
культури спілкування; виховувати високоморальні якості на основі
загальнолюдських цінностей; спонукати до осмислення сенсу життя.
Виставка
літератури, фотографії, ілюстрації трагічних подій українців, спогади очевидців
голодомору, репресій; документи; музичне оформлення.
ХІД
СВЯТА
На фоні музики
з'являються ведучі
ведучий Затремтів і розсипався спів.
Він тривав усього лиш хвилинку.
Добрий янгол із неба злетів. –
Безтурботно співати хотів,
Та не зміг безтурботно...
ведуча Бо побачив:
сумну, мовчазну,
Всю згорьовану
Матір свою – Україну
вчитель Багато років пройшло із того часу,
багато води спливло в
нашій Вовчій, коли
засновник нашого селища козак Василь
збудував собі тут
житло.
ведучий Ми, його нащадки, зібралися
сьогодні тут, щоб згадати тих,
хто б
може сьогодні сидів
разом з нами в
цьому залі і
дивились на своїх
дітей, онуків.
ведуча
Сьогодні, напередодні свята
Великої Перемоги, вшануймо
пам'ять тих, хто не
тільки здобував Перемогу, а й мільйони
чоловіків, жінок,
дітей, які стали жертвами тоталітарного
режиму.
На фоні музики заходять учні з квітами
1 учень. Кипуча заграва, обпалена ніч,
В битві за волю
вируюча Січ.
2. Учениця В турецькому шовку
душа нездоланна,
Вірна
Вітчизні свята Роксолана.
3. Учень
Довбуша
зір понад плаєм гуляє.
Доля Армованих
благословляє
4. Учениця
Ночі холодні, люті завії
Гинуть
за волю Стрільці Січовії.
5. Учень
Пухнуть,
кусаючи губи криваві,
Люди
голодні в радянській державі.
6. Учениця Жертви репресій
- мука невинна
В розпачі сохне червона
калина.
7. Учень Спустошені душі,
потоптана мова,
В п'яній
задусі зневажене слово.
Учні співають пісню «Україні»
Вчитель Повернути народові
історію, а історії - правду.
... Як голодний хлібороб доживав до лободи, до листя на
деревах, а
тоді відчайдушно марив, якби - то дожити до колосків.
Дехто
доживав до колосків, як уже в наступне десятиліття
доживав до
Перемоги.
Людські серця
здригаються від правди про голод на Україні в тому
злощасному 33-му.
Одна пам'ять -
най достовірніше історичне джерело.
А до пам'яті додамо документи, фотокартки, багато
фотокарток, а
під ними підписи:
«Підліток, виснажений голодом»,
«Померла
жінка», «Мати яка вбила і з'їла свою доньку», «Голодуюча
родина»,
«Голодуючі
діти» і можна
ще довго перераховувати, але
чи
вистачить часу, чи витримає душа...
Ведучий А хліб був, і то не
за тридев'ять земель, а на території
району, де голод косив людей. Під надійною охороною вилежувалися хлібні
гори на складах «Заготзерна». Працювали на всю потужність спиртові заводи,
переганяючи зерно на спирт.
Ведуча Люди бачили це, до
краю замордовані, вже «ходячі мерці».
Вони добирались на досяг руки до
рятівних і недосяжних хлібних
припасів і вмирали тут - таки голодною смертю, або від кулі вартових.
Ведучий Так,
було чим врятувати мільйони людей.
Згадаймо
тих, хто постраждав у зловісний 33-ий.
Ведуча В цьому матеріалі, який
підготувала Надія Йосипівна
Малишко, не змінило жодного імені жителів із Васильківського Низу.
На фоні
музики
Ведучий Давайте
пройдемо короткий відрізок Стовпової вулиці від
Кошелевого кутка до Малютиної крамниці - тут чи й півкілометра буде, і заглянемо до кожного двору, хто як прожив
33-ий рік.
1. Учениця Злиденні
пожитки Йосипа Сальника розпродали, забрали
всі харчі, продукти. Сім'ю розігнали.
2. Учень Ковалі - Антон і Оришка -
померлі голодні.
3. Учениця Кущевських розкуркулили,
вигнали з хати. Дід Яким та
двоє діток
померли, а молодих вітром рознесло невідомо куди.
4. Учень У Соколів хату забрали, в
ній була колгоспна кухня.
Андрони
померли.
5. Учениця Малютів
обібрали до нитки, забрали будинок і крамницю.
Вся сім'я з п'яти чоловік
вимерла.
6. Учень Велику сім'ю Коломійці -
рідкісних ковалів - умільців,
майстрів, механізаторів пограбували, забрали майно і вигнали з
хати.
Василя Баглая розкуркулили. Василь і Одарка
померли. Малолітніх
трьох дівчат викинули з хати у сніг. Замерзли діти в городах у
терняках...
Звучить
музика
Вчитель Перегорнули
криваву сторінку нашої історії та покладімо
закладку. Пам'ятаймо про ці трагічні події та шануймо пам'ять загиблих.
Ведуча На жаль, не маємо статистичних даних жертв
голодомору
Та репресій у Васильківці. Але тепер маємо живих свідків.
Ведучий Коли учні
віднайшли в історико - краєзнавчому музеї список
10-го класу першого випуску
1937року нашої школи, до нього було докладено список «Наші вчителі». Коли ми почали його
читати, то... послухайте самі.
Учні по черзі читають.
Ткалік Марія Іванівна - директор, учитель історії. Репресована.
Костів Василь
Миколайович - завуч,
учитель української мови
і літератури,
німецької мови. Репресований.
Хитрик Олександр
Леонідович - бувший
директор школи, учитель історії. Репресований.
Михайлов
Микола Ілліч -
завідуючий наросвітою, учитель
історії. Репресований.
Ціммер Віктор Оттович - учитель німецької мови. Репресований.
Тараненко
Микола Дмитрович - учитель фізики. Репресований. А їх у списку було всього лише 16
чоловік.
Учениця Донька
Михайлова Миколи Ілліча, - Ірина Миколаївна -
свій спогад про батька починає такими словами:
«Довгі роки мене гнітила думка: була
людина, віддала своє життя, прийняла мученицьку смерть за Радянську владу...
І в країну, в якій нібито перемогла справедливість,
в якій проголосили завершений соціалізм, цю людину знищили і стерли
пам'ять про неї.
Ні могилки, ні імені... Так і жила з болем у серці
і неприємністю в думці. Таке почуття носив у собі кожен, хто звідав гіркоту
репресій рідних. Однак про це ніхто не говорив, навіть з близькими і рідними.
Кожен носив цю біль у собі і мовчав. У всякому разі так було у нашій сім'ї».
Учень. В одному зі спогадів
Надія Йосипівна Малишко, яка
підготувала багато матеріалу про голодомор і
репресії у Васильківці, пише:
• А ми?
На одному ентузіазмі прямували ми, сліпці, до
комунізму, вперед до
щастя, до мети.
Прозріли... а ми в тупику, перед прірвою...
Так що ж, змарнували ми своє життя?
Звучить
пісня «Ой Дніпро, Дніпро»
1. Учень Коли
верстаю в завтрашнє дорогу.
Нового дня виважую мотив, Я думаю про нашу Перемогу
І стяг, що над рейхстагом лопотів.
2. Учениця Давно
мовчать гарматні жерла,
Гарячі кулі од свистали, Та слава тих років не
вмерла, Вона
зійшла на п'єдестали; Народжена в
смертельнім герці, Живе у бронзі і
граніті, Живе у кожнім чеснім серці, Лунає скрізь по білім світі.
3. Учень Скільки їх,
мешканців села Васильківка пішли в той страшний
рік і не повернулись.
4. Учениця Заповідаючи
мирне небо, ясне сонце нам, живим.
1. Учень Скільки
імен викарбовано на обеліску загиблим.
2. Учениця Скільки їх
чорночубих, карооких залишилось лежати в землі
білоруській,
молдавській, на підступах до Москви.
3. Учень Скільки українців
загинуло, визволяючи Чехословаччину,
Угорщину,
несучи волю народам Румунії, Югославії.
4. Учениця Ми
не забудемо того лиховісного дня 22 червня 1941 року.
Запалали
міста і села. Почалася війна.
5. Учень 3 пам'яті
не стерти...
Бачу з далини
Біль отой нестерпний -
Чорний день війни...
Перший день...
Другий...
Третій... п'ятий... сотий...
1418 чорних днів.
6. Учениця Послухайте,
а нас могло й не бути
Ви уявіть: немає нас і все!
І дні стоять у колосках, і в руті,
Дніпро у море плескіт хвиль несе...
7. Учень Ні, ні, не плескіт - бо
який же плескіт,
Коли людей у ярма запрягли, І там, де предки
споконвік жили, Концтаборів і плаців чорні плеса...
8. Учениця А он - дитя, схилилось над
струмком
Ну, ким би воно стало, аби сталось, Щоб
свастика над світом піднімалась Розпластаним на вітрі павуком!
1. Учень Але цього не сталось.
Полем, вздовж берега крутого,
Мимо хат,
В сірій шинелі рядового
Йшов солдат,
Йшов солдат в ім'я життя..
Йшов солдат.
2. Учениця Поки сонце
ясне угорі є,
Поки нам життя дає воно, -Він наш
вічний, він не постаріє. Не кажіть: була війна давно.
Спогадами
діляться запрошені ветерани Великої Вітчизняної війни
Ведуча Посивіли
від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат,
нічим не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот тягнеться усе живе. Мати - це вічність
життя.
Учень читає вірш «В Перемоги
жіноче ім'я»
Досі пам'ять у молодість кличе, Де любов обірвалась
твоя. .. .У війни не жіноче обличчя. В Перемоги - жіноче ім'я^ Задивилися вікнами хатки На буяння травневих
садів. Що вам доля принесла,
солдатки, Крім скорботного звання
удів? Притупились, задавнили болі Під гучне щебетання внучат. На руках, як
медалі, мозолі, А на скронях - печалі печать, На тернисті життєві Дороги
Була в кожної стежки своя... Ви страждали в ім'я Перемоги, Тож у неї й жіноче ім'я. Підіймали країну з руїни
І підводили сиріт з колін, Вам
- Святі Матері України -
Мій синівський
доземний уклін.
Пісня «У матері» На фоні музики...
Учень
Степом, степом виросли берізки Степом,
степом - пам'яті крила, Степом, степом стали обеліски, А солдат спить вічним
сном...
Учениця Могили!
Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В
них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей
чудовий світ.
Куди б не йшов, не їхав ти,
А при шляху спинись,
Могилі тихій, дорогій
Всім серцем поклонись.
Учень В
пам'ять про загиблих односельчан і воїнів - визволителів
кращі учні
покладають квіти до Меморіалу Слави.
Під музику «Лунная соната» учні покладають квіти. На фоні музики учні
розповідають
1. Учень
2.
Учениця
3.
Учень
4. Учениця
На полі
политому кров'ю, Солодкий хліб не зросте -Пам'ятаймо про те.
В саду, политому кров'ю, Де брата вбиває брат, Не
виросте виноград.
На місці, политому кров'ю, Не можна зводити дім -Скоріше звідси ходім!
На землі, политій кров'ю, Не буде
щасливим життя -Якби - то зарані знаття!
5. Учень
Немає коментарів:
Дописати коментар