Робота з батьками

Анкета «Батьки і діти»

1.Чи знаєте ви здібності своєї дитини?

Ні – 0

Намагаюся взнати  - 3

Так -  5

2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?

У дитини проблем не буває – 0

Навряд чи – 3

Думаю, що так -  5

3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?

Нічого – 0

Подібний до мого – 3

Знаю і зважаю на нього - 5

4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?

Не маю часу  - 0

Думаю, що так -  3

Вважаю, що це дуже важливо -  5

5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?

 Це марнування часу – 0

 Не знаю – 3

 Здається, так  - 5

6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

 Цього не може бути  - 0

 Не знаю  - 3

 Можливо  - 5

7. Приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?

Так  - 0

Не замислююся над цим  - 3

Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи  - 5

8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?

Люблю відпочивати на самоті  - 0

Не знаю  - 3

Обов’язково, якщо це було б можливо -  5

9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?

Так  - 0

Дивлячись за що -  3

Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей  - 5

10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?

Гадаю, що ні – 0

Безперечно  - 3

Гадаю, що моя думка має для неї вагу – 5

Підрахуємо бали

0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.

21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.

36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності.

Піраміда суджень

Батькам пропонується оцінити значущість суджень за трьома позиціями. Залежно від кількості висловів в кожній з  них встановлюється критерій оцінювання. Найвища оцінка ставиться напроти самого значущого судження, далі слід проранжувати.

         Позиція «Цінності у вихованні дітей»

1.    Виростити фізично здоровими.

2.    Навчити виживати у складних умовах.

3.    Допомогти здобути освіту та відповідну професію.

4.    Забезпечити матеріально.

5.    Виховати чуйними, добрими людьми.

6.    Виховати працелюбними.

7.    Виховати  законослухняними громадянами.

8.    Виховати повагу до старших членів родини.

9.    Сформувати самостійність та відповідальність.

10.                      Виявити та розвинути творчі здібності дитини.

Позиція «Функції сім’ї»

1.    Народження та годування дітей.

2.    Становлення особистості дитини та її виховання.

3.    Можливість завдяки шлюбу підвищити свій соціальний статус.

4.    Духовне спілкування і розвиток творчого потенціалу кожного члена родини.

5.    Задоволення сексуальних потреб.

Позиція «Функції школи»

1.    Забезпечити умови для здобуття освіти.

2.    Виявити та розвинути творчі здібності дітей.

3.    Сформувати вміння спілкуватися.

4.    Здійснювати статеве виховання.

5.    Сформувати господарське відношення до довкілля.

6.    Надати практичні економічні знання.

7.    Надати практичні правові знання.

8.    Навчити не боятися труднощів, бути цілеспрямованим.

9.    Навчити захищати себе, бути впевненим у собі.

10.                      Виховати повагу до батьків, традицій свого роду.

       Висловлені судження по першій та третій позиції від 5 до 10, а по другій -  від 3 до 5 класному керівникові слід врахувати при організації роботи з батьками.

Додаток В

Стиль сімейного виховання

      Батькам пропонується вибрати відповідь на запитання, яка найбільш всього відповідає стосункам між ними та дітьми.

         1. Ви дуже переживаєте  через погану поведінку дитини. При розмові з ним з цього приводу

         а) вимагаєте негайно стати слухняною, при цьому ставите відповідні вимоги,

         б) закликаєте її бути дисциплінованою,

         в) критикуєте її та себе під час суперечки.

          2. Ви збираєтеся з дитиною на свято, перед цим Ви

         а) суворо наказуєте, як поводити себе на святі, погрожуючи покаранням,

         б) просите вести себе виховано, підкреслюючи, що саме маєте на думці,

         в)  не звертаєте увагу на його поведінку.

          3. Ваша дитина любить дивитися телевізор, але бажає проглянути програму для дорослих. Ви

         а) категорично їй забороняєте,

         б) не дозволяєте, але намагаєтеся пояснити, чому,

         в) дозволяєте, вважаючи, що дитина нічого не зрозуміє та не запам’ятає.

        4. Ваша дитина частину вільного часу проводить за межами родинного помешкання. Чи знаєте Ви де та чим вона займається?

         а) знаю, де та чим,

         б) знаю, де, але не знаю, чим,

         в) не знаю, де та чим.

        5.  Якщо дитина відмовляється виконати Ваш наказ Ви

         а) змушуєте її виконати наказ,

         б) намагаєтеся зрозуміти причину неслухняності та приходите до взаєморозуміння,

         в) відміняєте свій наказ.

        6. Якщо Ви хочете, щоб дитина допомогла Вам у справі, Ви

         а) даєте їй відповідне завдання,

         б) намагаєтеся просто залучити її до спільної праці,

         в) надаєте їй можливість самостійно визначити, в якій формі Вам допомогти.

        7. Ви вважаєте, що у майбутньому Ваша дитина стане людиною, яка

         а) досягне гарної кар’єри,

         б) зуміє подолати будь-які життєві труднощі,

         в) зуміє уникнути конфліктів та навчиться отримувати від життя задоволення.

         Вибір варіантів відповідає:

         а) – авторитарний стиль виховання,

         б) – демократичний,

         в) – потуральний.

 Готовність батьків до створення умов соціалізації особистості підлітка

Батькам пропонується відповісти на запитання: за кожну відповідь «так» - 2бали, «можу, але не завжди» - 1 бал, «ні» - 9 балів.

Запитання: «Чи можете Ви….?»

1.                …у будь-який момент залишити свої справи та зайнятися дитиною?

2.                …порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік?

3.                …зізнатися дитині, що припустилися помилки у ставленні до неї?

4.                …вибачитися перед дитиною, якщо припустилися помилки?

5.                …уявити себе у ролі дитини?

6.                …стати для дитиною доброю феєю (добрим чарівником)?

7.                …розповісти дитині такий повчальний випадок зі свого дитинства, який відобразить Ваші негативні якості?

8.                …пообіцяти дитині виконати будь-яке бажання за її слухняність.

9.                …виділити дитині день, коли вона зможе зробити все на свій смак, і не втручатися, якщо навіть Вам здаватиметься це необхідним?

10.           …оволодіти собою і зберегти спокій, навіть якщо вчинок дитини викликає обурення?

11.           …утримуватися від образливих слів на адресу дитини?

12.           …не реагувати, якщо Ваша дитина образила іншу, а та «дала здачі»?

13.           …встояти перед дитячими проханнями та слізьми, коли це просто вияв примхи?

14.           …поставити перед дитиною складне, але посильне завдання та не втручатися в його виконання, навіть якщо побачите її невправність або невміння?

15.           …подолати бажання віддати дитині все найкраще, зашкоджуючи іншим членам родини?

Сума балів за всі відповіді дасть можливість батькам дізнатися, чи справляються вони з таким складним і відповідальним завданням, як становлення особистості дитини.

21 -30 балів. Ви прагнете не тільки зрозуміти дитину, але й пізнати її, ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся гуманістичних принципів виховання, маєте постійну толерантну позицію по відношенню до дитини. Ви дієте правильно та можете сподіватися на те, що сімейний виховний простір сприяє становленню особистості дитини.

12-20 балів. Турбота про дитину – для вас найважливіша справа. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди дієте послідовно та цілеспрямовано. Іноді Ви ставитеся до дитини надто суворо, іноді – занадто поступливо. Ви схильні до компромісів, які послабляють ефективність виховання. Вам слід замислитися над своїм підходом до виховання, виробити чітку позицію по відношенню до дитини.

До 11 балів – Справи з вихованням дитини у вас непогані. Вам не  вистачає знань або бажання (а можливо, і того, і іншого), щоб допомогти дитині стати особистістю. Радимо подбати про поповнення Ваших знань з педагогіки та психології сімейного виховання, а також звернутися за консультацією до фахівців. 

 ПІДЛІТКОВА АГРЕСІЯ  - ПРИЧНИ ТА НАСЛІДКИ

ЛЕКТОРІЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

Агресія підлітків - одне з найбільш типових проявів підліткової кризи. Часто батьки розгублюються, зіткнувшись з підлітковою агресією, і всі їх спроби припинити агресивну поведінку тільки ще більше розпалює дитини. Що робити, якщо ваша дитина почав вести себе агресивно?

 (1 слайд – фото агрес. підлітка)

В першу чергу потрібно заспокоїтися. Агресія підлітків - вкрай неприємне, але при цьому закономірне і природне явище. Не дарма підлітковий вік називають перехідним: у цей період дитина переходить з дитинства у доросле життя, а це, погодьтеся, непросто. Агресія підлітків - це ознака внутрішнього дискомфорту і невміння володіти своїми емоціями.  

( 2 слайд – класифік на 2 групи  1)Підлітки з соціалізованими формами антигромадської поведінки, для яких не характерні психічні, емоційні розлади. 2)Підлітки, що відрізняються несоціалізованою агресивною поведінкою, для яких характерні різні психічні порушення.)

Агресія підлітків може виражатися по-різному, в залежності від індивідуальних особливостей характеру дитини і взаємин у сім'ї.

Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів.

У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку.

Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально та соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетнішу владу, спираючись на свою реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великою організуючою силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовувати привабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля них збираються не дуже розбірливі в цілях і засобах, компанії підлітків. Сприяють успіху таких лідерів і уміння безпомилково визначати слабких, тих, хто виявляється беззахисним перед нахабством і цинізмом, особливо, якщо цей цинізм представлений під виглядом морального принципу " виживають сильні, слабкі вимирають ".

ФОРМИ АГРЕСІЇ

У яких же основних формах виражається агресія підлітка?

(3 слайд - форми Форми агресивних реакцій:

 1. Фізична агресія (напад)—використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія—дії, які обхідними шляхами направлені на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупанні ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).

3. Вербальна агресія—вираз негативних відчуттів як через форму (крик, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, лайка).

4. Схильність до роздратування—готовність до прояву при щонайменшому збудженні, запальності, грубості.

5. Негативізм—опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.)

ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ

Зовсім уникнути підліткової агресії неможливо: перехідний вік - це час не тільки психологічних, але і фізіологічних змін в організмі. Агресія підлітків багато в чому обумовлена статевим дозріванням, а від гормонів нікуди не дітися. Завдання батьків - звести прояви підліткової агресії до мінімуму, щоб дитина не заподіяла шкоду собі і оточуючим.

(4 слайд – причини прояву агресивності дітей А які ж причини прояву агресивності дітей на різних стадіях підліткового віку?

Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це зв'язано, по-перше, з темпом і ритмом техніко-технологічних перетворень, що пред'являють до людей, що ростуть, нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу "шумів", що глибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що уразили наше суспільство, що викликає у дітей відчуття безнадійності і роздратування. При цьому у молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, та разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загально-соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені.)

РОЛЬ ГРУП

СІМ’Я

Особистість дитини та підлітка формується не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Перш за все, це торкається сім'ї. Різні автори виділяють різні типи неблагополучних сімей, де з'являються діти з відхиленнями в поведінці. Ці класифікації не суперечать, а доповнюють, іноді повторюючи один одного.

(5 слайд Алексєєва Л. С. розрізняє наступні види неблагополучних сімей:

·         конфліктна;

·         аморальна;

·         педагогічно некомпетентна;

·         асоціальна.)

(6 слайд - Бочкарева Г. П. виділяє сім'ї:

·         з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні по відношенню до своїх дітей;

·         у яких відсутні емоційні контакти між її членами, байдужість до потреб дитини при зовнішньому благополуччі відносин. Дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значущі відносини поза сім'єю;

·         з хворою етичною атмосферою, де дитині щепляться соціально небажані потреби і інтереси, він залучається до аморального способу життя.)

(7 слайд - Лічко А. Е. виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім'ї:

·         гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранення;

·         гипоопека, нерідко перехідна в бездоглядність;

·         ситуація, що створює "кумира" сім'ї - постійна увага до будь-якої спонуки дитини і непомірна похвала за вельми скромні успіхи;

·         ситуація, що створює "попелюшок" в сім'ї - з'явилося багато сімей, де батьки приділяють багато уваги собі і мало дітям.)

Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлює виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі тих, що оточують, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності та руйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе.

РОЛЬ ГРУП КОМПАНІЇ ОДНОЛІТКІВ

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з навколишніми людьми. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль та коло спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки.

Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності та способи поведінки, робить сильний вплив на особовий розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Відчуття дистанції, що втрачається підлітками, відчуття допустимого і неприпустимого приводить до непередбачуваних подій.

Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада невиконанням обов'язків: всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерний саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважної більшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях і гуртках. Вони не відвідують виставки і театри, украй мало читають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Час, що беззмістовно проводиться, штовхає підлітків на пошук нових "гострих відчуттів".

Алкоголізація та наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої "заслуги": вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.

ПРОЯВИ РІЗНИХ ФОРМ АГРЕСІЇ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ ПІДЛІТКОВОГО ПЕРІОДУ

(7 слайд Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років.

Вікові групи	Форми агресивності
	Фізична	непряма	вербальна	негативізм
10-11 літні підлітки	49%	32%	34%	45%
12-13 літні підлітки	54%	48%	51%	64%
14-15 літні підлітки	61%	51%	72%	65%

 На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитини характеризує дуже критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток (за даними Фельдштейна Д. І.) дають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис та форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія та негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (у 12-13 років), обумовлюючи, значною мірою, оцінками тих, що оточують, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної та вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все ж таки менш виражена.

На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особових особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах.

При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на 20% перевищує показники 12-13 років і майже на 30% в 10-11 років. Агресивність фізична та непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.

ЯК БОРОТИСЯ З ПРОЯВАМИ АГРЕСІЇ ПІДЛІТКА

(8 слайд) Як боротися з проявами агресії підлітків? На жаль, не всі звичайні методи боротьби з дитячою агресією в цьому випадку виявляються дієвими. Дитяча агресія знаходить вихід в основному в сім'ї: у маленької дитини просто немає іншого оточення. Агресія підлітків спрямована не тільки на членів сім'ї, але й на однолітків, і навіть на «чужих» дорослих (наприклад, вчителів).

Перше правило придушення агресії підлітків - не проявляти агресію самому.

Замість того, щоб заспокоїти дитину, батьківська агресія часто викликає ефект «сніжної грудки», тільки погіршуючи ситуацію. Так що візьміть себе в руки. До речі, це ж стосується і прояви агресії до інших членів родини: якщо підліток бачить, що його батьки лаються, він може брати з них приклад: вам можна, а чому мені не можна?

Постарайтеся виробити оптимальний стиль виховання (якщо ви з якоїсь причини не зробили цього раніше).  Однаково погані і авторитарний стиль (надмірно жорсткий, не враховує думку і бажання дитини), і ліберальний (коли батькам, грубо кажучи, плювати на дитину і він росте сам по собі), і непослідовний (батьки накладають заборони, а потім забувають про них, дають дитині обіцянки, але не виконують). Оптимальним є демократичний стиль виховання: незважаючи на те, що остаточні рішення приймають дорослі, вони враховують думку і бажання дитини. Якщо батьки і накладають заборони - то вони зрозумілі дитині (ніяких «Ні, тому що я так сказав (а)!»).

Агресія підлітків може бути спрямована в інше русло. Іноді спорт і творчість допомагають перетворити прояву агресії у соціально прийнятні форми поведінки. Крім того, самовираження через хобі, перемоги і досягнення можуть допомогти дитині позбутися внутрішнього дискомфорту і невдоволення самим собою, усунувши таким чином першопричину агресії.

Якщо дитина стала зовсім неконтрольованим, проявляє фізичну агресію по відношенню до ровесників і навіть дорослим, може знадобитися допомога фахівця.

Але врахуйте, що не можна просто здати дитину на руки психолога і сподіватися на те, що він вирішить всі проблеми. Часто батьки посилюють прояви підліткової агресії, так що, можливо, психолог порадить і вам дещо переглянути у вашій поведінці та стосунках з дитиною.

Агресія підлітків - це, мабуть, саме неприємне прояв підліткового віку, з яким непросто боротися, але для люблячих батьків немає нічого неможливого!

"Пам'ятки для батьків"

Шановні батьки!

Підлітковий вік -  вік Вашої дитини, дуже відповідальний для її подальшого розвитку, становлення.  Саме в цей період дитина  починає ставати дорослою: визначається у світі цінностей,  активно набуває досвід спілкування,  відкриває  та стверджує свою унікальну й неповторну  особистість. Саме в цьому віці важливо зробити свідомий вибір орієнтирів свого майбутнього, картинка цього  бажаного майбутнього повинна стати   більш чіткою та особистісною. Для цього потрібно визначитися й у виборі професійного напрямку.

Сподіваємось, що надана Вам інформація допоможе зорієнтуватися  в   цій ситуації, зрозуміти, яким чином Ви можете допомогти Вашій дитині.

Кроки  до  професійного самовизначення

1. Спостерігати за  інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями  пам’яті, уяви сина (дочки).

2. Прислухатися до їхніх  відчуттів, бажань, інтуїції.

3.Визначити  професійний напрямок, або кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння та працевлаштування.

4.Шукати якнайбільше інформації про цей напрямок,  професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

5.Спробувати знайти можливість для спостережень дитини за  діяльністю  спеціалістів.

6. Визначити фізичні  характеристики та психологічні якості, необхідні для кожної з  цих професій.

7.„Приміряти” на свою дитину  ці види діяльності.

8.Скласти список суттєвих можливостей професій (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня, тощо), та складнощів (високе навантаження, ненормований робочий час,  значне фізичне навантаження, тощо) і допомогти  проаналізувати сину (дочці) їх, співвіднести з життєвою метою, очікуваннями, мріями. Порівняти, зважити всі „плюси” й „мінуси”.

9.Зробити остаточний  вибір.

10.Розпланувати кроки до бажаного, продумавши й запасний варіант та впевнено разом  йти до мети.

Познайомтесь з типовими помилками  підлітків в ситуації вибору професії для того, щоб їх уникнути :

·        Поділ професій на «престижні» і «непрестижні».

·        Ототожнення навчального предмета з професією.

·        Перенесення ставлення до людини на професію.

·        Спонтанний вибір лише під чиїмось впливом.

·        Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.

·        Вибір під впливом  певних обставин.

·        Думки про легке життя.

Шановні батьки!

Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають  розуміти свою дитину, її почуття та бажання.

«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?».Такі скарги батьків можна почути досить часто.

Для початку змінимо постановку запитання: замість  «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються   друзі Вашої дитини, не поспішайте  вимагати розриву відносин.

1.Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина  нам неприємні, чи дійсно  ці  стосунки  є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною. 

2.Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає  саме такого друга. Було б дуже добре  познайомитись  нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.

3.Якщо ви впевненні, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати  провокуючою ситуацію. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації  ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».

4.Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб  у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як  Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.

5.Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини,  канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.

Шановні батьки випускників!

Для кожного з Вас та Вашого сина, чи  доньки   цей рік дуже важливий - потрібно остаточно визначитися з  планами на майбутнє та зробити відповідальні кроки у напрямку їх здійснення. Зовнішнє тестування, випускні, а потім вступні екзамени - серйозне випробування для знань кожної молодої людини, та для її здоров′я.  Важливо підготуватися самим до хвилюючих ситуації та знати, як допомогти своїй дитині. Сподіваємось, що наведені нижче рекомендації стануть Вам в нагоді.

     З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпайте за живе. Проблема, витягнута з підсвідомості, - уже наполовину вирішена. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і набагато скоріше знайдете вихід із ситуації.

     Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, коли захочеться розвинути з дріб’язкової проблеми маленьку трагедію, слід знайти людину, якій би жилося  набагато гірше, і допомогти їй.

     Сплануйте свій день. Учені помітили. що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і виконуйте свій план - допомагайте своїй дитині також чітко планувати роботу з підготовки до тестування, екзаменів.

     Не згущуйте хмари.  Люди схильні до стресових  реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому житті трапляються нечасто. Тому викиньте з голови надумані проблеми, а також ті, які ви не в змозі вирішити - Ваша допомога випускнику в такому позитивному аналізі ситуації тестування, здачі екзаменів буде актуальною.

     Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. при цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися  зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі  й подумки перенесіться на берег моря, лісову галявину тощо. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони,  уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити мозок киснем і заспокоїтись.

     Не забувайте хвалити себе  і свою дитину щоразу, коли вам удається впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. Причому робити це потрібно не тільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

     Усміхайтеся,  навіть   якщо  вам  не  сильно  хочеться.  Сміх позитивно  впливає  на  імунну  систему,  активізуючи  Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

     Робіть самі та пропонуйте дитині фізичні вправи не менше 30 хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші  види спорту – біг і спортивне ходіння.

     Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу.  Він міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і волоських горіхах.

З повагою до Вас та бажанням допомогти у відповідальній справі

виховання дитини.     

  Педагоги КНВК

Сім батьківських заповідей

1.      Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2.      Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3.      Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4.      Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5.      Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6.      Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7.      Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

·         Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

·         Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

·         Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

·         Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую “Забагато, задовго, зачасто”.

·         Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

·         Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

·         Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

·         Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

·         Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

·         Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

·         У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

·         Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

·         Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

·         Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

·         Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

·         Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

·         Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

·         Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також “як” і “чому”.

·         Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

·         Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

·         Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

·         Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

·         Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

·         Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

·         Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

·         Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.